В основі світової економіки лежить принцип «від кожного за можливостями – кожному за потребами». Зовнішня торгівля-та нитка, яка зв’язала сотні держав на різних континентах в єдиний зростаючий організм. Розберемося, з чого вона сплетена. Також хочемо почитати про зовнішня торгівля vedstat-gruppa.ru на сайті.
Що таке зовнішня торгівля
Зовнішня торгівля (вт) – один із стовпів економічного благополуччя будь-якої країни в сучасному глобалізованому світі.
Вт являє собою звичайні взаємини між покупцем і продавцем: «ти мені товар, я тобі гроші». Однак, на відміну від сцени в магазині, таких контрагентів розділяють державні кордони. Отже, існують відмінності в мовах, політичних пріоритетах та правових системах.
В основі вт лежить експорт та імпорт – дві сторони однієї медалі, оскільки будь-який товар, що перетинає державний кордон, одночасно є і експортованим, і імпортованим. Цей, можна сказати, дуалізм залежить від того, з чиєї сторони на нього подивитися:
- експорт-продаж продукції за кордон, відповідно, експортер-продавець;
- імпорт-купівля через державні кордони, відповідно, імпортер-покупець;
- зовнішньоторговельне сальдо – баланс між експортом та імпортом (позитивний, якщо більше виручено з продажу, і негативний, якщо більше витрачено).
Розвиток
З давніх часів народи торгували між собою тими товарами, які в достатку були на території однієї країни, але вважалися дефіцитом в іншій.
З книг і фільмів ми знаємо, що тисячі років по пустелях і горах повільно плелися каравани з шовками і стравами, а по морях і океанах пливли торгові судна, навантажені бочками оливкової олії і зерном.
Зовнішня торгівля (вт) була для будь – якої держави альтернативою військовій експансії-мирним способом отримати доступ до необхідних і рідкісних ресурсів.
Оскільки такі відносини найчастіше були взаємовигідними, вони також сприяли розвитку політичних і культурних зв’язків між різними народами і штовхали вперед прогрес.
На місце держави в складному механізмі міжнародних економічних взаємин і розвиток зовнішньої торгівлі впливали різні фактори. Основними з них історично були:
- географічне положення-наявність виходу до теплих морів, рельєф місцевості і доступність караванних шляхів, сусіди;
- розвиненість дорожньої, торговельної та портової інфраструктури;
- менталітет населення (наприклад, філософський і розмірений менталітет народів близького і середнього сходу в ранньому середньовіччі краще підходив для встановлення торгових зв’язків, ніж войовничий і розважливий дух європейців);
- відношення до науково-технічного прогресу і розвитку технологій;
- військові досягнення, сильні армія і флот.
Особливості
Економічна теорія порівняльних витрат говорить, що для будь-якої держави вигідніше зосередитися на масовому виробництві затребуваної в світі продукції (сировини, комплектуючих, готових товарів або послуг) в тих галузях, в яких воно володіє перевагою.
Експортуючи їх (тобто продаючи за кордон), країна отримує дохід. Виручені гроші вона може витратити на імпорт (ввезення з-за кордону) іншої продукції, виробництво якої на своїй території неможливо або невигідно.
У таких випадках кажуть, що держава зайняла свою економічну нішу. У деяких країн вона особливо чітко виражена.
Наприклад, країни аравійського півострова цілком зосереджені на видобутку та експорті нафти, держави карибського басейну – на продажу за кордон сільськогосподарської продукції. А бюджет греції та іспанії в значній мірі поповнюється за рахунок туристів.
Структура
Якщо розглядати вт з точки зору типів галузей, які є її об’єктом, можна виділити основні види продукції:
- сировина (видобувні корисні копалини);
- сільськогосподарська продукція;
- будматеріали;
- харчові продукти вторинної переробки;
- хімічна продукція та фармацевтичні препарати;
- продукти легкої промисловості (одяг, меблі, іграшки тощо);
- продукти важкої промисловості (автомобілі, верстати, авіаційний і морський транспорт);
- високотехнологічне обладнання (електроніка, напівпровідникові чіпи, медичне обладнання);
- електроенергія;
- озброєння;
- послуги (фінансові, консультаційні, туристичні, інжинірингові).
Вже в середині минулого тисячоліття англійці першими усвідомили, що зовнішня торгівля сировиною, хоч і набагато простіше з точки зору організації, набагато слабкіше підштовхує вперед науково-технологічний прогрес. Тому британські королі стали всіляко стимулювати виробництво продукції більш високого рівня всередині країни.
Так, наприклад, заохочувалася вт тканинами, на відміну від торгівлі вовною, якою уряд країни старанно вставляло «палиці в колеса». При цьому всі колонії служили лише джерелом первинних ресурсів, економіка на їх територіях не розвивалася.
Сьогодні більшість країн захищає свій ринок від зайвого напливу імпорту. Така стратегія стимулює внутрішній економічний розвиток. Подібна політика називається протекціонізмом.
Англійці та американці не вітають його серед своїх торгових партнерів, оскільки така політика зменшує їхню залежність від «могутніх». Принцип відмови від протекціонізму був закладений в основу генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 1947 року і отримав подальше втілення в статуті світової організації торгівлі (працює з 1995 року).
Варто відзначити, що саме завдяки такій політиці за останні півстоліття обсяг вт виріс в 20 разів, тобто вона стала основним драйвером зростання світової економіки.
