Чи потрібно сайту реєструватися як онлайн-медіа: що насправді каже Закон «Про медіа»

Закон «Про медіа» діє з 2023 року, але власники сайтів досі часто питають: чи треба реєструвати свій проєкт у Національній раді з питань телебачення і радіомовлення? Коротка відповідь: для онлайн-медіа реєстрація добровільна. Проте важливі деталі: закон поширюється й на тих, хто не реєструвався, а для сайтів, власника яких неможливо встановити, передбачено окремі заходи.

Нижче — що прямо написано в тексті закону. Матеріал не є юридичною консультацією.

Хто вважається суб'єктом у сфері онлайн-медіа

За статтею 16 закону, суб'єкт у сфері онлайн-медіа — це особа, яка здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі онлайн-медіа.

Такими суб'єктами можуть бути громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, а також зареєстровані в Україні юридичні особи.

Окреме виключення стосується блогерів на платформах. Особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу, не є суб'єктом у сфері онлайн-медіа, якщо сама не зареєструється добровільно (ч. 3 ст. 16). Це стосується, наприклад, каналу на YouTube чи сторінки в соцмережі. Про власні сайти в цьому виключенні не йдеться.

Реєстрація — добровільна

Стаття 63 розділяє обов'язкову й добровільну реєстрацію. Обов'язково реєструються, зокрема, суб'єкти, що здійснюють мовлення без використання радіочастотного спектра, аудіовізуальні медіа на замовлення та провайдери платформ спільного доступу до відео. Для онлайн-медіа частина третя статті 63 каже прямо: вони можуть зареєструватися добровільно.

Що потрібно знати про процедуру:

• Збір. За реєстрацію сплачується збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня року, в якому подається заява (ч. 11 ст. 63). У 2026 році це 3 328 гривень.
• Відомості. Для онлайн-медіа в заяві зазначаються, серед іншого, назва, вид онлайн-медіа і доменні імена, за якими воно доступне, із зазначенням реєстрантів цих доменів.
• Строки. Отримавши повну інформацію, Нацрада ухвалює рішення протягом місяця з дня отримання заяви. Якщо інформація неповна — протягом 10 робочих днів повідомляє, чого бракує.

Що змінюється після реєстрації

Вихідні дані. Зареєстровані онлайн-медіа зобов'язані оприлюднювати й регулярно оновлювати на своєму сайті (ч. 5 ст. 37):

1. офіційну (зареєстровану) назву онлайн-медіа;
2. поштову адресу, телефон, адресу електронної пошти суб'єкта;
3. ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі.

Порушення цієї вимоги для зареєстрованого суб'єкта закон відносить до незначних порушень (ст. 112).

Акредитація журналістів. Закон «Про медіа» змінив статтю 26 Закону «Про інформацію». Тепер акредитацію журналіста можна отримати за його власною заявою або за поданням суб'єкта у сфері медіа. У поданні зазначається, зокрема, ідентифікатор медіа в Реєстрі суб'єктів у сфері медіа. Отже, подати журналіста на акредитацію від імені медіа може лише зареєстрований суб'єкт, хоча журналіст може звернутися й сам.

Незареєстровані сайти теж підпадають під закон

Відсутність реєстрації не виводить онлайн-медіа з-під дії закону. Стаття 116 окремо описує заходи реагування Нацради на порушення зареєстрованих і незареєстрованих суб'єктів у сфері онлайн-медіа: приписи, штрафи, а для незареєстрованих за повторних порушень — тимчасову заборону поширення або заборону за рішенням суду. Для зареєстрованих одним із заходів є скасування реєстрації.

Які порушення вважаються незначними, значними й грубими, визначає стаття 112. Серед незначних, наприклад, порушення вимог Закону «Про рекламу» щодо поширення реклами та позначення спонсорства.

Коли власника сайту «неможливо встановити»

Найсуворіше закон ставиться до онлайн-медіа, власника яких не вдається встановити. Частина 16 статті 116 вважає особу суб'єкта такою, що її неможливо встановити, якщо одночасно:

1. на сайті немає інформації про суб'єкта у сфері онлайн-медіа;
2. у відкритому доступі немає інформації про реєстранта доменного імені;
3. реєстратор доменного імені на запит Нацради не надав інформацію про реєстранта;
4. реєстрант доменного імені не надав інформацію про власника сайту.

Якщо такий суб'єкт упродовж місяця не виконав вимоги трьох приписів за незначні чи значні порушення або двох приписів за грубі, Нацрада ухвалює рішення про заборону поширення онлайн-медіа.

Практичний висновок: навіть без реєстрації сайту, який регулярно публікує матеріали під власним редакційним контролем, варто мати на сайті актуальну інформацію про власника й контакти. Це знімає найжорсткіший сценарій.

Що ще варто врахувати

Реєстрація чи її відсутність не змінює інших вимог до сайтів. Наприклад, вимоги до мови: стаття 27 Закону про мову поширюється на сайти зареєстрованих в Україні медіа та суб'єктів господарювання, які продають товари чи послуги в Україні. Що це означає для мовних версій сайту, описано в матеріалі «Як прибрати російськомовну версію сайту і не втратити пошуковий трафік».

Коротко

• Онлайн-медіа реєструються в Нацраді добровільно. Збір у 2026 році — 3 328 грн.
• Акаунти на платформах (YouTube, соцмережі) не є онлайн-медіа, якщо їхній власник не зареєструвався сам.
• Зареєстровані онлайн-медіа зобов'язані публікувати вихідні дані, зокрема ідентифікатор у Реєстрі.
• Закон діє і для незареєстрованих онлайн-медіа, а для тих, чийого власника неможливо встановити, передбачено заборону поширення після невиконаних приписів.
• Чи реєструватися, залежить від цілей проєкту. Рішення варто ухвалювати разом із юристом.